«Господи, дякую тобі, що дав мені Маркіяна!..»

Центр "Емаус" створений з метою духовної підтримки осіб з особливими потребами,
їхніх родин, а також усіх тих, хто розділяє із ними своє життя.
Центр заснований у 2001 році і діє при Українському Католицькому Університеті.

Ранком в неділю виходжу з дому. Ступаю по одиноких слідах на білій дорозі, яку засніжило вночі. Це сліди мого сина. Він вийшов декілька хвилин переді мною. Сліди мого сина ведуть до церкви. Незалежно від погоди і пори дня. Для нього в житті найголовніше – бути присутнім на Службі Божій.

Здалеку чую дзвін. Вже на подвір’ї  церкви бачу, як старанно Маркіян, тримаючись за товсті шнури, примушує дзвони співати. Треба ж всіх розбудити, всім нагадати, що починається Служба Божа.

В білій дальматиці, біля священника, разом з іншими хлопчиками він виглядає так святково! Маркіян прислуговує дуже щиро. Дивлюсь і сама не вірю, що то він. Бо коли був зовсім маленьким, то про його адаптацію в нашому суспільстві було важко навіть думати. Але, що в людей неможливо, то в Бого все можливо. Господь завжди посилає для нього добрих людей. Ось тепер, в церкві, він під опікою отця Зеновія.

Повертаємось додому разом. На душі тихо і спокійно. «Ну що, матусю, я сьогодні не співав голосніше за хор?» – запитує. Я сміюся і відповідаю: «Сьогодні ти вів себе чемно.» Він підскакує від задоволення і кричить: «Який сьогодні хороший день!». Те саме думаю і я.

Добре нам разом.

Господи, дякую тобі, що дав мені Маркіяна!

Оксана Ящук (мама Маркіяна)

 «Маркіян є даром…»

Як то  добре, що знаю Маркіяна! Коли він співає, коли  заражає мене своїм заливистим сміхом, коли з гумором розповідає кусочки із подій свого життя – то починаю відкривати по-новому цей світ. В ті моменти усвідомлюю, що не буває сірих днів, не буває повторюваних ситуацій і буденщини, бо в кожному дні, кожній події можна віднаходити багато кольору, радості і Бога… Вчуся цього від Маркіяна… Який просто, але так глибоко і сильно відчуває Бога… Щодня… «На кухні ангелики допомагають мамі перевертати млинці, Бог в дорозі допомагає нам нести важкі сумки, співає з нами на спільноті і бере за руку, коли темно…»  Це лиш маленькі уривки з наших з Маркіяном розмов… Але в мене вони викликають стільки віри, легкості буття і вдячності за Маркіяна! Він – неоціненний дар  Всевишнього для сім’ї, спільноти, кожного з нас, світу…

Аня Бойко (спільнота «Горицвіт»)

 Коли Бог – на першому місці…

Наші друзі усі без винятку несуть в собі багато дарів і в Маркіяна їх багато. Він є дуже молитовним, не фанатично, а швидше – вірно, і розмова з Богом для нього є дуже важливою і на першому місці.

Пригадую, якось в нас на спільноті після віросвітлянської Літургії, отець, який нам її відправляв, попросив про молитву за зцілення однієї хворої жіночки. Зазвичай, після Літургії ми співаємо і трохи ділимось новинами і цю молитву я планувала помолитись на завершення, а от для Марка молитва була важливіша за ділення і пісні.  Це вже пізніше я зробила  такий висновок, оскільки Маркіян декілька разів підходив і наполегливо нагадував, що маємо помолитись вже, а не потім.

Маркіян має також дар заспокоїти – так якось тихо і лагідно, особливо коли відчуваєш неспокій, маєш якісь турботи і переживання. Марко скаже: «Господь знає, все буде добре» або «Бог добрий», «Він (Бог) потурбується» і ти забуваєш про всі свої турботи, почуваєшся в мирі і захищеною. Вміє втішити.

Маркіян дуже уважний і делікатний, часом буває дуже серйозним, а загалом він дуже веселий і наповнений радістю, часом як почне жартувати і сміятися, то видається, що все навколо радіє з ним.

Раїса Ковалевич (спільнота «Горицвіт»)

 Мій брат Маркіян

Маркіян –  дуже добриий, люблячий та турботливий, незважаючи на  те, що інколи буває вредним.J Коли ділимось солодощами, то часто слідкує  чи когось в родині  не обділили, чи когось не забули. Дуже любить свою собаку Шерифа, весь час нагадує, чи його не забули погодувати. Завжди про всіх памятає : “Тарас, то мама передала на спільноту печенько “. Пригадую, на мої іменини, про які  я забув, Маркіян зранку задзвонив,   привітав – було дуже приємно.

Маркіяну дуже подобається прислуговувати в себе в церкві, на Білогорщі. Маркіян любить похитрувати,  посміятись, поговорити, особливо на спільноті. Коли збираються разом він, Олежик і Тома – то їх тільки й чути.  Він любить безкорисливо, зберігаючи дитячість і простоту.

Тарас Чучман (брат  Маркіяна)

Підготувала Анна Бойко

(весна, 2011р.)