Лист Жана Ваньє (Великдень, 2013)

Центр "Емаус" створений з метою духовної підтримки осіб з особливими потребами,
їхніх родин, а також усіх тих, хто розділяє із ними своє життя.
Центр заснований у 2001 році і діє при Українському Католицькому Університеті.

Ви не повірите: цілих три дні я проводжу на пляжі в Берку. Щоб дістатись сюди, Одилія привезла мене за 200 км від Тролі. Малі Сестри Ісуса мають невеликий будинок недалеко від моря і величезних пляжів Берку.

Я мав можливість довго гуляти цими, майже пустинними, пляжами з жорстким піском. Чотири години прогулянок  узбережжям щодня … тоді, як саме море простягається в нескінченність. Берк відомий цілющими властивостями морського повітря, насиченого йодом, а також відновлюючими властивостями ультрафіолетового випромінювання. Це місце відоме також музичними співами чайок! Вони точно знають як привернути до себе увагу,  ширяючи в повітрі з такою грацією!

Радісно було провести час разом із Малими Сестрами Ісуса, молячись, ділячись словом і трапезою. Радість також бути з Малим Братом Герардом, Малим Братом Євангелія. Перебуваючи далеко від телефону, відвідувань і праці, я дійсно зміг добре відпочити, займаючись фізичними вправами!

в Тролі я продовжив розмірковувати над Євангеліє від Івана англійською і французькою.
Це радість – проникати дедалі глибше в загадковість цього Євангелія і відкривати в ньому таємницю слабкості, таємницю Ісуса, який стає слабким: в Лярші ми живемо в серці цієї крихкості. Неміч є невід’ємною частиною людського життя: ми народилися в слабкості і в слабкості помремо.
Між цими двома кінцями нашого життя – народженням і смертю – ми зростаємо в силі, обізнаності і в нашій самостійності. Але саме наша слабкість показує потребу один в одному, в друзях, спільноті. І побачивши слабкість інших, ми можемо використати  наші сили і здібності, щоб допомогти їм  жити кращим, повнішим життям.
Неміч є також причиною того, що ми потребуємо лагідної присутності Бога, який допомагає нам прямувати назустріч миру і єдності усіх людей.

Очевидно, моє життя зараз на схилі літ. О мій Боже, де ж моя пам’ять?! Я до цього часу пам’ятаю текст з Євангелія від Івана, але імена людей зникають, як вода крізь пальці. І мої ноги! Мої ноги злегка сповільнюють хід. Щодо цього Берк дав мені багато хорошого.
Говорячи про Божу присутність, я відчуваю її дедалі більше в тихій молитві. Ісус сказав: «Перебувайте в Моїй любові». Він кличе нас залишитись у його присутності. Іноді, я люблю молитись рано вранці після пробудження, поки я ще в ліжку, це момент ніжності – із задоволенням дякувати Богові за життя, створення, дякувати за Ісуса, Лярш і «Віру і Світло». Інколи я відчуваю зв’язок з друзями, які вже відійшли до неба і чекають там на мене. Бог дуже добрий до мене: Він наповнив моє життя друзями. Я відчуваю, що мене люблять, і моя молитва звучить як гімн подяки. Гарні моменти, які я провів в невеликий ораторії в Ля Ферм, є дуже дорогоцінними для мене.

У своєму щоденнику, Етті Гілесам каже, що відчуває себе криницею, і що Бог є основою цієї криниці. Але вона говорить, що часто криниця є наповнена камінням і галькою, які заважають їй зустрітись з Богом. Я також відчуваю це. Звичайно, мене тягне до внутрішньої тиші і присутності Бога. Але часто, занадто часто, коли двигун мого  життя заведений, мені важко вимкнути його. Як Етті, мені потрібно витягнути каміння і уламки, які перешкоджають мені зустріти Бога в тиші. Двигун завжди намагається затягнути в дію, знову і знову. Просто зупинитись і залишатись спокійним – це проблема! Я все ще маю над чим працювати, щоб Господь, стукаючи в двері мого серця, зміг повечеряти зі мною, а я з Ним (Об’явл. 3, 20). «Господи, дозволь відпочити в глибині мого серця, де можу знайти правду, яка робить нас вільними».

Я недавно мав приємність відвідати мою сестру Терезу в Лондоні і відсвяткувати разом з нею і деякими друзями її 90 –ліття. Крім того, що вона є засновником Ляршу у Великобританії, вона ще й в абсолютно особливий спосіб веде Лярш дорогою екуменізму. Нам треба перечитувати книги, які Тереза написала на цю тему, щоб пізнати той шлях, яким ми подорожуємо. У Лярші ми зобов’язані їй бажанням працювати заради єдності між християнами. З нею і багатьма іншими ми радіємо з нагоди призначення Джастіна Велбі Архиєпископом Кентербері. Я відчуваю, що він і наш новий папа знайдуть спільну мову разом. Я ще досі  прив’язаний до мого передпокою, де я обідаю і вечеряю.
Для мене завжди велика радість просто бути там. Я люблю час святкування, моменти молитви і ділення разом, і перш за все, особисті зустрічі, які сповнені радості і життя. Я сумую за цим всім, особливо, коли я не завжди можу бути присутнім там. Я провів з Деде, Патріком, Людєром, Майклом, Жаном Франсуа і Максіме уже понад 30 років, і це справжнє задоволення бути з ними і з тими, хто прибув зовсім недавно.

Я використовую нагоду, пишучи цей лист, щоб сказати яким щасливим є Тролі з нашим новим провідником, Крістіною Мак Гріві, яку багато хто знає як Міжнародного віце-координатора Ляршу. Вона принесла новий поштовх спільноті, зосередившись на житті, зростанні і участі людей з особливими потребами. Вони приносять стільки життя і запрошують всіх нас до серця місії Ляршу, пропонуючи нашому суспільству свої дари і цінності, мудрість про життя і свою здатність любити. Так, ми справді живемо у справжньому завіті, що перемінює кожного з нас.