Маленька історія про велике серце…

Центр "Емаус" створений з метою духовної підтримки осіб з особливими потребами,
їхніх родин, а також усіх тих, хто розділяє із ними своє життя.
Центр заснований у 2001 році і діє при Українському Католицькому Університеті.

Тиха, лагідна, щира, тендітна Галинка… Дівчинка, яка має особливий дар торкатися серця своїм радісним привітом, завжди відкритими обіймами, щедрістю і неймовірною здатністю просто любити. Всіх, хто поряд… Її присутність  долає неприступні мури замкнутих сердець і  вносить туди якийсь особливий мир і спокій!

Галинка Пелещак  відвідує віросвітлянську спільноту «Човен любові», працює на майстернях «Лярш», є акторкою в інтеграційному театрі  «І сміх, і сльози». Любить відвідувати  концерти, слухати музику, ходити за покупками, милуватися весільними церемоніями, гуляти, подорожувати, ходити в гості. По-особливому  відчуває і любить природу… Особливо ліс. Ліс для Галинки, то така радість! Яка вона щаслива, коли назбирає грибів! Повернувшись із лісу любить робити фотографії з найбільшими і найгарнішими грибами.

Її неймовірно гарні вироби з бісеру роблять життя кольоровим і розкривають її особливий талант … Чудові метелики, зроблені тендітними пальчиками Галинки,  нагадують про весну, тепло і радість.

Познайомившись з Галинкою, відчуваю глибоку вдячність до її батьків, які зростили таку доньку і не ховають її від світу, а роблять все для того, щоб історія Галинки відкривала наші серці до любові.      

Ось маленькі фрагментики і спогади з цієї великої історії. Ними поділилась мама Галинки, п. Ірина Пелещак:

Галинка була любленою дитиною. Я завжди була поряд, старалась розділяти світ її дитинства, будучи завжди поряд і бавлячись з нею. Ми росли разом… Після народження доньки ми не підозрювали про її неповносправність.  Галинка погано розмовляла, проте ми до кінця не хотіли вірити, що донька з відхиленнями, боялися це виносити за межі сім’ї.  Однак, це була реальність… Галинка почала відвідувати логопедичний садочок, потім  спецшколу. Це все  було так нелегко прийняти… Ми почали виробляти інвалідність. Лякало непевне майбутнє. В голові крутилось постійне запитання: «А що далі?».

І тут… для нас відкрили інший світ – буття в спільнотах «Віра і Світло» та «Лярш».

Відкритя нового світу

А почалося все з відкриття «Емаусу»… Саме в день народження Галинки, 2 грудня, ми прийшли з донькою в Католицький Університет на Літургію, на яку щомісяця запрошував Центр «Емаус». Галинка прийшла з великим кульком цукерок і після Літургії всі розділили радість її народження, смакуючи солодощами. Опісля Зеня Кушпета, засновниця і тодішній керівник Центру «Емаус»,  розказала про можливість праці на майстерні. То були миті входження  до нового, незвичного, але прекрасного світу.

До того Галинка була дуже замкнута, боялася, практично не володіла пальчиками… На майстерні почалися перші перетворення і чуда. За ті роки перебування на майстерні моя донька просто виросла! Це був такий зріст і переміни через працю! Галинка почала ліпити, виготовляти дивовижні коралі (колись вона не могла тримати в руках олівці). Донька почала говорити реченнями…

Спільнота для доньки…

Взагалі спільнота для нас дуже багато значить. Адже кожна особлива дитина так потребує любові! Любові від усіх… Головне для неї – бути любленою… Галинка з нетерпінням чекає зустрічі, святкувань, подорожей чи… просто  друга, до якого можна пригорнутися і відчути себе потрібним. А тут їй завжди скажуть тепле слово, обіймуть, підтримають, порадять…

«Віра і Світло» дає оце тепло і любов  Дуже часто задає питання «Мамо, чи мене люблять?»  А в спільнотах «Лярш»і «Віра і Світло вона так часто чує цю відповідь – «так»! Через любов і вчинки батьків, приятелів-асистентів,  друзів… А це найголовніше! Вона чує себе такою потрібною, не сидить вдома, а разом з іншими вносить багато свого, неповторного в цей дивовижний світ!

«Віра і Світло», «Лярш» потрібні для Галинки, для мене, для моєї сім’ї – для всіх нас… Це те, що внесло щось особливе в наше життя – щось таке дуже хороше, тепле, незвичне, так потрібне і необхідне для наших дітей! Кожна нова родина на спільноті – ще одна можливість врятувати  і збагатити ще чиїсь життя

 …і для мене

Для мене «Віра і Світло зробили дуже багато!  Це, насамперед, спілкування   з батьками, приятелями, всі реколекції, табори. Це все внесло дуже багато прекрасного в моє життя, стільки тепла, спокою, піднесення. Тут – ти не відкинений від світу і твоя дитина комусь потрібна, я зросла в тому дуже сильно – стала добрішою, кращою. А скільки радості приносить спільна праця, допомога не лише своїй дитині, а всім довкола. Це так необхідно. Воно змінило мене.

Побажання сім’ям, які виховують особливих дітей:

 Дуже  важливо Бути завжи  з Богом, з Церквою…  Це  дає дуже багато для зцілення.

Не закриватися сам-на-сам у своєму горі, а йти до людей. На жаль, не всі батьки розуміють важливу роль  спільноти – ховають своїх дітей від світу, бояться розділити  свій біль з іншими родинами… А це насправді так  багато значить! Для батьків, дитини, Церкви,  суспільства… Бо то велика поміч і великий зріст, коли дитина росте в  колективі, де її будуть любити, в якому вона буде зростати, розвиватися, вчитися одержувати і віддавати тепло і любов людям довкола. Зараз при багатьох церквах є спільноти «Віра і Світло»… Треба пробувати, ходити, стукати і вам відчинять…

 

Підготувала Анна Бойко

(осінь, 2010 р.)