Не забувай усього того, що бачив на власні очі (Втор. 4, 9)

Центр "Емаус" створений з метою духовної підтримки осіб з особливими потребами,
їхніх родин, а також усіх тих, хто розділяє із ними своє життя.
Центр заснований у 2001 році і діє при Українському Католицькому Університеті.

Цей рік є особливим для Центру «Емаус», який святкує свою десяту річницю. А також це особливий рік для мене, оскільки я перейняла естафету від Зені Кушпети,  і цього ж року, два місяці тому, мій дорогий брат Матьяс, (з синдром Дауна та аутизмом) повернувся до Отця. Через цю болісну подію я ще більше поринула в таємницю неповносправних людей, а, отже, у місію Центру «Емаус». Це дивний збіг обставин! Але в очах Божих ніщо не є марним.

Завдяки цій новій роботі в «Емаусі» я лише тепер можу вкласти в слова багато все ще внутрішніх, невиявлених для мене переконань в стосунку до неповносправних осіб. А проте, з самого дитинства неповносправність є частиною мого життя. Все життя, кожна клітина мого єства і всі мої рішення формувалися моїм братом. І зараз, коли я в «Емаусі» і свідчу про красу та цінність людей з розумовими неповносправностями, ці мої переконання набули особливої сили.

Парадокс життя мого брата, як і життя багатьох людей з розумовими вадами, в тому, що він не зробив нічого. Він навіть ніколи не вимовив жодного слова! Але він був. І своїм життям він показав нам головне. Бо коли він виходив із своєї мушлі, він обіймав нас і виявляв до нас ніжність. Своєю присутністю, вже самим фактом, що він був, він показав нам, що найважливіше у житті – це любов.

З його відходом таємницю неповносправних людей освітило нове для мене сяйво.  Я зрозуміла це, побачивши обличчя брата на смертному одрі. Це було переображене обличчя, це було обличчя красивого 32-річного чоловіка без жодних неповносправностей! І я могла вимовити тільки такі слова: «Ти був великим, Матьясе! Дякую за дар твого життя!». Я впевнена, що коли ми знову з ним зустрінемося на Небесах, з ним і з усіма людьми, які мали за життя розумові неповносправності, ми будемо дуже здивовані! Ми побачимо їхню справжню сутність, яка зараз наче закрита для нас, так само як і справжня сутність воскреслого Христа була закрита очам учнів на шляху до Емаусу. І справді, через дуже смиренне і скромне життя, Бог наділив неповносправних людей особливим і таким вирішальним для нас покликанням: привести нас до любові!

Декілька днів після смерті мого брата мене вразили слова із книги Второзаконня: «Тільки бережися та зважай добре: щоб ти не забув усього того, що бачив на власні очі, та й щоб воно кріпко засіло в твоєму серці по всі дні твого життя; ти перекажеш це твоїм синам і синам твоїх синів» (Втор. 4, 9). Це − наша місія, місія сімей, в яких є люди з неповносправностями, а також всіх тих людей, яких зворушив дар їхнього життя, і, зокрема, це місія Центру «Емаус»: свідчити про скарб, який виявляють нам люди з розумовими неповносправностями, підтримати і продовжити їхнє покликання для нашого світу.

Я вдячна Богу за все, що Він здійснив до цього часу через Центр «Емаус»: до багатьох сімей повернулась надія; наші друзі розвиваються; всі люди, як учні на шляху до Емаусу, зустрічаючись з нашими друзями, відчули «палаюче серце» у своїх грудях. Я дякую Богу також за Зеню і за всіх людей, які протягом цих останніх десяти років зробили свій внесок у прекрасну місію «Емаусу»!

І я благословляю Бога і мого брата, які привели мене сюди.

Крістіна Анґлєс дОріак,

керівник Центру «Емаус»

(З нагоди  10-ти річчю центру «Емаус», 24.06.2011 р.)