Історія

Центр "Емаус" створений з метою духовної підтримки осіб з особливими потребами,
їхніх родин, а також усіх тих, хто розділяє із ними своє життя.
Центр заснований у 2001 році і діє при Українському Католицькому Університеті.

Перші кроки в Україні

В Україну дух «Ляршу» та «Віри і Світла» привезла у січні 1992 року Зеня Кушпета – українка, котра народилася і виросла в Канаді. До зустрічі з неповносправними особами Зеня була перспективною піаністкою, виступала з концертами та викладала в консерваторії та університеті в Канаді.

Ще в 1984 році Зеня відчула, що їй чогось не вистарчає, бо існує щось більше, що вона покликана відкрити для себе і в собі… Тоді вона вирішила на один рік зробити перерву в своій професійній діяльності і стати волонтером, бажаючи жити десь в світі з людьми убогими. За Божим провидінням, Зеня потрапила в 1984 у спільноту «Лярш-Дейбрейк» у передмісті Торонто. Саме там вона зустріла Роузі – дівчину з глибокою розумовою неповносправністю, яка змінила її життя. За словами Зені, Роузі була дуже маленькою, наче дитина (в 21 рік вона важила лише 20 кг). Вона не говорила, не ходила, не їла самостійно, у всьому потребувала допомоги. До того, як потрапити у спільноту «Лярш», Роузі жила у спеціальному закладі у дуже важких умовах. Та, незважаючи на все це, Зеню зворушив факт, що Роузі була дуже вільною особою, була насправді сама собою. Живучи разом з Роузі, Зеня почала відкривати, як вона і, мабуть, більшість з нас, «нормальних» людей, часто прикидаємося, намагаємося бути іншими, справити враження, зі всіх сил стараємося виправдати очікування наших близьких, але, разом з тим, нам важко бути самими собою, ми не живемо своїм життям. Ось так Роузі і «Лярш» полонили її серце і саме так Зеня ступила на новий шлях свого справжнього покликання.

Згодом Зеня попросила спільноту «Лярш» відправити її волонтером на Україну, котру завжди вважала своєю Батьківщиною. Приїхавши в Україну, Зеня відразу приступила до активної діяльності – почала ходити по парафіях, питати про неповносправних осіб, відвідувати їхні домівки, запрошувати їх та їхні родини до творення спільнот. Одночасно почала запрошувати зацікавлену молодь збиратися на щотижневі зустрічі, ділитися разом, молитися, відкривати для себе що таке «Віра і Cвітло» і «Лярш».

В Україні Зеня Кушпета мала можливість на власні очі бачити болюче становище неповносправних осіб – їхнє народження часто сприймалося, як велика трагедія, рідні і близькі неодноразово були змушені приховувати їх або віддавати в інтернати, рідко виходили з ними із дому. Підтримки з боку держави також практично не було. Таким чином, замкнуті в своїх домівках чи інтернатах, відкинуті суспільством, особи розумово неповносправні жили у стражданні та самотності. Багато з них, на жаль, й досі так живуть.

Початки руху «Віра і Cвітло»

У травні 1992 року, разом із зацікавленою групою молоді-волонтерів, Зеня організувала в Україні першу зустріч у дусі міжнадордного руху «Віра і Світло». На цю зустріч у Львові прийшло близько 10 сімей, які мають дітей з особливими потребами і 12 молодих людей. З того часу почали регулярно відбуватися зустрічі спільноти, де усі присутні могли ділитися своїм життям, дружити, святкувати, молитися, брати участь у спільних Літургіях, реколекціях, прощах, таборах, тощо. Протягом наступних років рух «Віра і Cвітло» поширювався по Україні і зароджувалися все нові спільноти. На сьогодні їх 29 у 14 містах. Зустрічі «Віри і Cвітла» загалом відбувалися на вихідних, а протягом тижня особи з неповносправністю здебільшого залишалися закриті вдома у самотності, не маючи, чим зайнятись і відчуваючи себе нікому непотрібними. В Україні відчувався великий брак денних програм для дітей та дорослих з особливими потребами.

Початки денних програм – майстерень

Разом з батьками товариства “Надія”, в 1993 було засновано Реабілітаційний Центр “Джерело”, а з молоддю-приятелями з “Віри і Cвітла” в 1998 році почалися перші денні програми – майстерні, де особи розумово неповносправні спільно з молоддю асистентами проводять разом час, виготовляють різноманітні вироби, ходять на прогулянки, моляться і святкують. Ці майстерні, створені в дусі спільноти «Лярш», були на той час чимось новим для України.
З часом у Львові було створено 5 майстерень, у тому числі одну майстерню для осіб з більш важкими формами неповносправності. Спочатку ці майстерні були під опікою спільнот «Віра і Світло», а починаючи із 2000 року – центру «Емаус».

Початки Центру «Емаус»

У 2000 році на запрошення отця Бориса Ґудзяка, разом з командою молодих людей, Зеня Кушпета заснувала Центр духовної підтримки для осіб з особливими потребами та їхніх сімей у Львівській Богословській академії (тепер ― Український Католицький Університет). Центр «Емаус» був заснований на зразок OCH – Християнського Бюро неповносправних осіб у Франції   (Office Chretien des personnes Handicapees). Метою центру було поширювати в суспільстві бачення краси, дару та особливого покликання людей з особливими потребами, духовно підтримувати їх та їхні сім’ї, будувати стосунки дружби, сприяти створенню нових спільнот, зокрема «Віра і Світло», а також продовжувати готувати ґрунт для майбутньої спільноти «Лярш» в Україні.

Надаючи Центру статус структурного підрозділу Українського Католицького Університету, академічна спільнота оцінила важливість місії та завдань центру «Емаус» в контексті програм Університету, а також виявила бажання через центр бути у взаємній співпраці/партнерстві з спільнотами «Віра і Світло» та «Лярш».

Денні програми /майстерні, які структурно належали до центру «Емаус» впродовж 8 років, користувалися чітко визначеною адміністративною структурою та підтримкою «Емаусу», яка полягала в координації їх діяльності, підтримуванні життєздатності і подальшого розвитку майстерень.

Народження спільноти «Лярш-Ковчег»

Члени Консультативної Ради центру «Емаус» сприяли створенню нової неурядової організації і формуванню Адміністративної ради для створення першої спільноти «Лярш» в Україні, базуючись на житті 5 існуючих денних програм/ майстерень, які, у 2007 році, в якості проекту було прийнято до Міжнародної федерації «Лярш».

У березні 2008 року ці 5 денних програм/ майстерень, під назвою «Лярш-Ковчег» були визнані спільнотою, повноправним членом (на випробувальний термін) Міжнародної федерації «Лярш». З функціональної точки зору, у 2008 році майстерні почали функціонувати автономно в якості нової спільноти «Лярш», із власним керівництвом та координаційною командою.

Життя і діяльність в майстернях спільноти «Лярш-Ковчег» зростає і розвивається. Майстерні стали місцем приналежності для близько 65 «друзів» (осіб розумово неповносправних), а також 20 асистентів. Члени спільноти продовжують створювати різні вироби ручної роботи (ткані сумки, декоративні свічки, дерев’яні ікони, коралі з бісеру, листівки тощо), готують їжу, набувають нових навичок для повсякденного життя, поглиблюють стосунки дружби і відчуття спільноти, відкриваючи унікальні якості і дари один одного.

В листопаді 2011 року був відкритий перший будинок спільноти «Лярш-Ковчег» для тимчасового проживання. У ньому декілька осіб розумово неповносправних (поки що тимчасово) живуть разом з асистентами.

На даний час центр «Емаус» продовжує підтримувати «Лярш-Ковчег» і спільноту «Віра і Світло» і, крім того, маючи більш широку місію, розповсюджує свою діяльність на ширше коло осіб з особливими потребами та їхні сім’ї в Україні.