Прийняти особу такою, якою вона є

Центр "Емаус" створений з метою духовної підтримки осіб з особливими потребами,
їхніх родин, а також усіх тих, хто розділяє із ними своє життя.
Центр заснований у 2001 році і діє при Українському Католицькому Університеті.

Існують закони розуму, але існують також закони серця. Першим з них є закон прийняття особи такою, якою вона є – без осудження, без погляду на неї на неї, який промовляє: «Як же я хотів би, щоб вона була іншою».

Необхідно навчитися бачити кожного таким, яким він є – з його убогістю, кризами, недоліками, але також з тим всім, що в ньому єдине і неповторне. Кожна людина, мов склянка води. Можна жаліти, що вона наполовину пуста, або тішитися, що наполовину повна.

Можемо голосити над обмеженнями своєї дитини, або захоплюватися її життям. Ми повинні дивитися на свою дитину з надією, з прагненням, щоб зростала, але не для того, щоб досягти норми, яку ми поставили, або яку поставило згори суспільство, але щоб зростала згідно власного ритму, йшла власною дорогою і щоб осягнула повноту розвитку своєї особистості, щоб грала свою власну, а не чужу симфонію.

Роздумую про чотирирічного хлопчика, що втратив зір з приводу раку мозку. Коли його мама плакала, хлопчик взяв її за руку і сказав: «Мамо, не плач більше, я надалі маю серце, щоб любити мою маму». Ця мала дитина показала зрілість любові, до якої ми всі покликані в різному віці, на різних етапах.

Колись в Познані ми бачили стареньку, що сиділа на землі перед входом до храму. Жебрала. Ми не мали грошей, але Ева підійшла до неї, взяла за руку, подивилися їй в очі, усміхнулася і просто сказала: «Доброго дня!» Це було єдине польське слово, яке знала. Обличчя цієї жінки проясніло і ніякі гроші не створили б тої миті єдності з Евою. Пригнічена, жебраюча, правдоподібно засоромлена і оточена погордою, зустріла когось, хто дав їй лише цей жест ніжності, який раніше нікому не приходив на думку і який заспокоював її правдиву убогість.

Матеріали з конференції Жана Ваньє