Займіть своє місце

Центр "Емаус" створений з метою духовної підтримки осіб з особливими потребами,
їхніх родин, а також усіх тих, хто розділяє із ними своє життя.
Центр заснований у 2001 році і діє при Українському Католицькому Університеті.

 «Знай своє місце!» Не раз у дитинстві – від вчителів чи від батьків – я чув цей короткий, влучний вислів, дуже виразний і легкий для запам’ятовування. Зараз, вже дорослий, я зрештою розумію, що не лише дітям, а й всім потрібно «знати своє міс­це». А це означає не тільки «поводити­ся чемно», але й знати свої права, обов’язки, роль, можливості, цілі тощо – чи то в школі, чи на роботі, у храмі, у житті, а навіть в Божих задумах.

Господь Бог досте­менно знає кожного з нас і вважає дорого­цінними, особливими і неповторними, тому, відповідно, пригото­вив кожному особли­ве місце. Ми народили­ся для того, щоб вияв­ляти Божу славу. І цим даром обдаровані не лише окре­мі люди, а кожен з нас. Наші друзі (особи з розумовою непо­вносправністю) також є посу­динами цієї слави. Вони шука­ють Бога, виявляючи Його дари. Вони люблять Бога, хочуть Його прославляти; люблять Церкву, священиків; люблять ходити до храму.

Наші парафії не є цілісні, якщо у них не присутні наші друзі. В особливіший спосіб Господь запрошує їх, з усіма їх можливостями та дарами, для творення цілісної різнобарвної мозаїки церковної громади. Не секрет, що наші друзі мають ви­няткову внутрішню енергію і можуть обдарувати нею пара­фію. Наші друзі є для парафіян добрим прикладом справжнього безкорисливого євангельсько­го служіння ближньому. Адже вони проповідують Христа свід­ченням власного життя – немов місіонери, вони на простому ін­туїтивному рівні відображають справжні людські цінності: дові­ру, дружбу, слухання, прийнят­тя, радість, любов. Їхні серця руйнують бар’єри страху, їхня вразливість і невинність спри­яють винятковій атмосфері лю­бові.

Наші друзі є справжніми будівниками Божого Царства; вони дотримуються заповіді любові, готові служити, пропо­нуючи дружнє спілкування. Як справжні Божі діти, вони вміють покладатися на Бога й у всьо­му надіятися на Нього. Попри свої обмеження і немочі, вони стають найбільшими вчителя­ми євангельських правд; з ми­ром приймаючи власне терпін­ня, вони спонукають інших ми­ритися зі своїми обмеженнями. Їхня щирість і відкритість легко викриває маски, за якими люди приховують власні слабкості. А молитва наших друзів особливо сильна – на цю молитву Господь ніколи не промовчить, тому що Добрий Батько, переду­сім, дбає про найменших своїх дітей. Господь кли­че наших друзів до хра­му. Він кличе їх прислу­говувати на богослужін­нях, співати у хорі, всту­пати до братства, брати участь у парафіяльних прощах, походах, чуван­нях, колядах, вертепах, бути учасниками благо­дійних акцій, молодіж­них організацій та моли­товних груп. Іван Павло II, напевно, мав це на увазі, коли казав до людей з розумовою не­повносправністю: «Займіть своє місце в серці Церкви».

У парафії кожен знаходить своє місце, кожен може вияви­ти свої дари. Це місце, де люди пускають коріння, знаходять і відкривають себе. Це місце, де кожен знаходить Бога. А за сло­вами святого Августина, де Бог на першому місці, там усе на своєму місці.

о. д-р Мартин Хомів, віце-провінційний капелан
«Віри і Світла»