У чому полягає дружба?

Центр "Емаус" створений з метою духовної підтримки осіб з особливими потребами,
їхніх родин, а також усіх тих, хто розділяє із ними своє життя.
Центр заснований у 2001 році і діє при Українському Католицькому Університеті.

Хочу розповісти вам про отця Генрі Ноуена, котрий протягом 10 років жив у нашій спільноті «Лярш-Дейбрейк»  (Канада).

Коли отець Генрі написав до нас листа про те, що хоче жити в «Лярші», ми (асистенти будинку) були дуже вражені. Всі знали, що Генрі Ноуен дуже розумна людина – він викладав у Гарварді,  Єлі,  Нотр-Дамі, написав понад 30 книг. Тому, коли отець Генрі приїхав до «Ляршу», ми вели себе дуже обережно, намагалися сподобатись йому. Ми боялися, що він може втекти від нас, якщо не будемо старатися.

Але друзі (особи розумово неповносправні) не поділяли нашої поведінки. Вони не знали, ким був цей новий асистент. Все, що вони хотіли від нього виражалося словами: «Генрі, сядь біля мене». Генрі намагався говорити про Гарвард, Нотр-Дам і свої книжки, він звик, що всі захоплюються ним. Але для друзів його знання і досвід були неважливі.

Перші кілька років були дуже складні для Генрі.  Друзі хотіли, щоб Генрі залишався вдома і грав з ними в шашки. Він говорив прекрасні проповіді, а друзі в цей час кричали і верещали. Генрі хотів, щоб вони слухали його, він хотів видати ще одну книжку проповідей, а друзі хотіли його серця і його дружби.

Іноді Генрі їздив додому. Він повертався з гарними подарунками для кожного, але друзі швидко ламали та  викидали їх. Вони хотіли, щоб Генрі був вдома. Вони запитували, чому він постійно виїжджає. Вони не хотіли, щоб він давав їм речі, вони хотіли, щоб він був поруч з ними.

В цьому і полягає дружба. Коли ми віддаємо друзям своє серце, то взамін отримуємо їхнє. Це може боліти, може викликати у нас страх – тому що у цьому є  ризик.

Чому Генрі приїхав до «Ляршу»? Бо він знав, що його серце холодне, він переживав велику внутрішню боротьбу.

Ми всі стоїмо перед цим порогом – страхом у наших серцях перед світом, перед друзями. Вони нас питають: «Чи ти будеш моїм другом?»,  «Чи ти переступиш через цей страх, який є в тебе до мене і з’єднаєш своє серце з моїм?»

Думаю, ми повинні зустрітися з цими питаннями і дати на них відповідь.

 Свідчення Джо Ворстерманса під час

 реколекцій для капеланів

 29.11-1.12 2011 р.