Якою є наша віра?

Центр "Емаус" створений з метою духовної підтримки осіб з особливими потребами,
їхніх родин, а також усіх тих, хто розділяє із ними своє життя.
Центр заснований у 2001 році і діє при Українському Католицькому Університеті.

Хотів би поділитися з вами історією про одного з моїх друзів – Кароля. Його життя є для  мене  прикладом вірності Богу і Церкві.

Каролю 57 років, у нього синдром Дауна. Уже 25 років він живе в Лярші. Кароль має надзвичайний дар від Бога, він любить читати серйозні теологічні книжки, свого часу він писав листи любові до Бога. Кароль дуже глибоко переживає свою віру.

Останнім часом  здоров’я Кароля погіршилося. Лікар сказав, що йому треба більше відпочивати і обмежити кількість своїх обов’язків. Йому варто пізніше прокидатися, а не так рано, як він звик. Життя Кароля завжди було  дуже стабільним, організованим. Дуже важко переконати його перестати робити те, що він робив на протязі багатьох років.

Проблема виникла тоді, коли потрібно було переконати Кароля не йти в неділю на Службу на 7:00 год., оскільки, щоб потрапити на службу на 7:00 год., йому потрібно було прокидатися о 4:00 год. А Каролю потрібно відпочивати, дбати про своє серце. Всі асистенти розмовляли з Каролем, але він не дав себе переконати. Вкінці звернулися до духовної інстанції – до капелана. Мені сказали: «Отче, порозмовляйте з Каролем, нехай не йде на Службу на 7:00 год, нехай йде пізніше». І в четвер, коли я відвідував дім «Еффата», в якому мешкає Кароль, я порозмовляв з ним. Я пояснив ситуацію, що склалася, навів різні аргументи. Після однієї години розмови, я делікатно запитав його: «Каролю, ти подумаєшся  про це? Він відповів: «Так, я подумаю». Пізніше, в неділю, я дізнався, що Кароль попросив асистентів, щоб дали йому номер парафії, до якої належав будинок «Ляршу».

Згодом асистенти мені розповіли, що ввечері Кароль зателефонував до настоятеля парафії і сказав: «Отче, завтра о 7:00 год. мене не буде на Службі Божій».

Підозрюю, що для настоятеля не надто важливо було знати, що Кароля не буде на цій Службі. Йдеться про те, щоб ми побачили, наскільки серйозно Кароль трактує своє покликання, себе, як віруючу людину. Думаю, якби всі ми трактували так серйозно своє покликання, як Кароль, то вже тут жили би, як в небі.

Фрагмент розповіді о. Вєслава Балєвського

на реколекціях для капеланів 26-28.10.10 р.