хто ми

Місія

Ми називаємо

людей з неповносправністю своїми друзями.

Ми прагнемо

проголошувати нову модель суспільства, в якому кожну людину з неповносправністю цінують та приймають.

Ми віримо

– люди з неповносправністю мають унікальне покликання і місію у світі.

Наша духовність

коріниться в словах з Євангелія:

Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог…

(1Кор. 1, 27-28)

Ми хочемо донести світові

– найголовніша цінність кожної людини не в розумових здібностях, а в її серці.

Центр «Емаус»

У світі немає випадкових людей

Історія

Ценр «Емаус» має спільні корені із спільнотами «Віра і Світло» та «Лярш-Ковчег», які черпають натхнення з життя та праці їхнього засновника – філософа Жана Ваньє.

1963 року у Франції Жан Ваньє подібно старозавітному Ноєві заснував спільноту Лярш (з французької «L'Arche» – Ковчег).

Ной рятував людство від потопу, Жан Ваньє – людей з розумовою неповносправністю від конкурентного суспільства та тиранії нормальності, де тих, хто не відповідає «нормі», позбавляють права на життя. На сьогодні спільноти Лярш, об’єднані у міжнародну федерацію, діють у більше 40 країнах світу. У них люди з неповносправністю, хоч обмежені інтелектуально, виявляють себе обдарованими в царині людських стосунків.

Жан Ваньє:

Ті, котрих ми найчастіше виключаємо з суспільства, люди з неповносправністю, можуть навчити нас надзвичайно глибоких речей. Коли ми впускаємо їх у наше життя, вони збагачують та безмірно доповнюють наш світ. Ми звикли чути, що слабкі люди потребують сильних. Але внутрішня єдність і зцілення настає тоді, коли сильні усвідомлюють свою потребу в слабких. Слабкі пробуджують енергію ніжності та співчуття, доброти й сопричастя.

Ідеї Жана Ваньє привезла в Україну Зеня Кушпета , канадійка українського походження.

В свій час в Канаді Зеня була перспективною піаністкою, проте після зустрічі з людьми з неповносправністю, вона залишила кар’єру і повністю присвятила себе служінню їм.

Зеня Кушпета розповідає:

Ми живемо у світі різних умовностей: суспільство хоче від нас чогось одного, часто батьки, рідні – іншого. Ми мусимо постійно щось здобувати: освіту, кар’єру, престиж, матеріальні статки. У дитинстві мені часто казали, якою і ким я маю бути. Коли я стала дорослою, то раптом усвідомила, що не знаю, хто я насправді. Дуже багато речей я зрозуміла y спільноті Лярш, саме завдяки співжиттю та дружбі з людьми з розумовою неповносправністю.

Незважаючи на свої інтелектуальні обмеження, ці люди мають особливі дари на рівні серця, мають Богом дане покликання та важливу місію у цьому світі – торкати і перетворювати серця, закликати нас до єднання. Люди з розумовою неповносправністю зосереджені на людських стосунках, на довірі та любові. Своєю простотою, вразливістю та щирістю вони часто відкривають нам найважливіші цінності. Це може відбуватися лише тоді, коли ми приймемо людей з особливими потребами в наше є життя та у суспільство.

Після розпаду Радянського Союзу Зеня приїхала в Україну з мрією створити тут спільноту «Лярш». Але в 1992 році створювати таку спільноту було зарано. Сім’ї, в яких народжувалися діти з неповносправністю, часто соромилися виходити з ними на вулицю. Тоді Зеня допомогла створити при парафіях у Львові перші спільноти руху «Віра і Світло», які об’єднують осіб з розумовою неповносправністю, їхніх батьків та молодь-приятелів.

Члени спільнот зустрічаються разом, діляться труднощами і радощами, святкують, моляться, беруть участь у літних таборах, прощах та реколекціях. «Віра і Світло» – це насамперед спільноти дружби та взаємопідтримки. Сьогодні рух «Віра і Світло» налічує 36 спільнот у різних містах України та є членом міжнародної федерації «Віри і Світла» у світі.

Окрім зустрічей «Віри і Світла» у Львові були відкриті

Майстерні

– денні програми, де друзі з розумовою неповносправністю та асистенти щодня зустрічались, створювали різноманітні вироби ручної роботи, дружили та творили спільноту.

Після цього прийшло усвідомлення, що потрібно також змінювати українське суспільство: підтримувати сім’ї, де є діти з особливими потребами, поширювати візію Жана Ван’є по цілій Україні, а також долати стереотипи у ставленні до людей з неповносправністю.

Саме з такою метою у 2001 році Зеня створила при Українському католицькому університеті Центр «Емаус».

Майстерні «Віри і Світла» також стали однією з програм Центру. У 2008 році за сприяння Центру «Емаус» на базі Майстерень створили першу спільноту Лярш-Ковчег, яка увійшла у члени міжнародної федерації «Ляршу».

ЧОМУ МИ Є В УКУ?

Від самих початків Український католицький університет будувався на двох «М». Мученики підпільної Української греко-католицької церкви ризикували життям, але зберегли віру. Вони залишалися правдивими та автентичними в тяжких умовах тоталітаризму ХХ століття. Це перше «М». Друге «М» – це маргіналізовані, люди з розумовою неповносправністю.

Владика Борис Ґудзяк розповідає:

В УКУ ми думаємо не лише про інтелектуальне виховання студентів. Саме тому ми запросили до центру нашого університету осіб з особливими потребами, тих, хто за звичною логікою не мав би бути тут. Ще у 90-х роках, коли ми формували концепцію університету, ми відкрили, що люди з розумовою неповносправністю мають не лише особливі потреби, але й особливі дари. Вони відкриті, не носять масок, своєю присутністю усувають протоколи, які заморожують спілкування.

Для людей з розумовою неповносправністю не має значення чи ти ректор, чи ти єпископ, їм важливо лише одне: «Чи можеш ти мене прийняти, зі мною спілкуватися? Чи можеш мене полюбити?» Ми хочемо, щоб це питання чітко лунало в нашому університеті. Саме тому в серці нашої академічної установи, яка має високі академічні амбіції, є люди з особливими потребами. Вони для нас є професорами людських стосунків.

Центр «Емаус» – не лише один із відділів УКУ Українського католицького університету. Він являє собою серцевину нашої місії – допомогти сучасній, посткомуністичній та постмодерній людині пізнати та випромінювати свою Богом дану гідність.

ЧОМУ НАЗВА «ЕМАУС»?

У кінці Євангелія від Луки читаємо про двох учнів, які після розп’яття Ісуса переповнені відчаєм та зневірою йдуть з Єрусалиму до Емаусу. У дорозі вони зустрічають «незнайомця», який пояснює їм Святе Письмо. Коли він розділяє трапезу та ламає хліб, їхнє серце палає, відкриваються очі – вони впізнають Ісуса. Тоді їх наповнює радість, а життя отримує новий сенс.

Так само багато сімей, де є діти з особливими потребами, ідуть дорогою життя у відчаї та самотності, поки не пізнають любові ближнього та Бога, який є посеред нас, любові, яка зцілює. Коли ми подаємо один одному руку – твориться спільнота віри та дружби, коли ми поділяємо радощі та труднощі одне одного – життя наповнюється новим змістом, у серці знову народжується надія.

Наша команда

Крістіна Англєс д’Оріак
керівник Емаусу

Центр «Емаус» з’явився мені як заклик. Я приїхала до України з Франції. У неймовірний спосіб, який можна назвати провидінням, Зеня Кушпета запросила мене замінити її на посаді керівника «Емаусу».

Незабаром після мого приїзду до Львова, помер Матіас, мій брат з розумовою неповносправністю. Я зрозуміла, що він провадив мене до «Емаусу», аби тут в Україні я допомагала його друзям з неповносправністю виповнювати їхню місію – перемінювати наші серця.

Ольга Михайлишин
Заступник керівника

«Емаус» – це не лише місце, де ти працюєш та робиш щось корисне. Тут я ділюся своїми знаннями з тими, хто ділиться зі мною серцем.

Надія Плетенна
проекти Просвітництво та Молодіжний клуб

Я вірю, що кожна людина приходить у цей світ, щоб віднайти і реалізувати своє покликання. Відчуваю, що через роботу в «Емаусі» я втілюю своє.

Надія Калачова
PR-менеджер

Це велика радість працювати в організації, цінності якої співпадають з тим, у що віриш ти сам. Завдяки цьому щоденна праця набуває глибокого сенсу.

Христина Мороз
Провідник Дому «Емаус»

Друзі для мене своєрідні рентген-апарати, які виявляють, що в тебе на серці. Відчуваю, що Дім – це місце, де мене люблять і потребують.

Анна Резанцева
проекти Семінари для фахівців та Клуб друзів, які є ізольованими

Я працюю в «Емаусі», бо ця організація долає упередження до людей з неповносправністю та творить суспільство, де цінують гідність кожного.

Оксана Перкач
менеджер з адміністративної діяльності

«Емаус» для мене – це поєднання дружби з людьми з особливими потребами та щоденної праці. Я щаслива, що можу служити тут своїми вміннями.

Вікторія Ремез-Скіллінг
журналіст, координатор Дому «Емаус»

В «Емаусі» ми працюємо не лише  для людей з особливими потребами, але разом з ними. Ми стараємося бути не просто командою, але спільнотою.

Софія Харечко
Асистент Дому «Емаус»

Мені подобається атмосфера нашого Дому – проста, вільна та тепла. Тут я вчуся краще розуміти себе та інших людей. Друзі допомогли мені відкрити моє серце на слухання.

Тетяна Мартинюк
Асистент Дому «Емаус»

Я вірю, що моє знайомство з друзями, то Боже провидіння. Повідомлення небесної канцелярії, звістку Євангелія, кожен отримує по-своєму. До мене воно прийшло через Дім і друзів.

Тетяна Дика
проект Працевлаштування

«Емаус» – це нагода для людей з неповноправністю віднайти себе в хаосі життя. Я ділюся світлом «Емаусу» з нашими друзями, а водночас надихаюся їхньою силою.

Ірина Ярема
проект Працевлаштування

Я допомагаю людям з неповносправністю віднаходити своє покликання. Водночас їхня присутність змінює суспільство, вчить приймати слабкість та бути відкритими один до одного.

Марія Досяк
проект Підтримка сімей

В «Емаусі» я знайшла не просто колег, але друзів, з якими хочеться творити щось нове, красиве та веселе, робити «неможливе можливим». Переконуюсь, що тут я отримую значно більше аніж даю.

Анна Пилипчук
фандрейзер

Для мене дружба та служіння з людям з неповносправнісю – це можливість віднайти баланс між розумом та серцем, не просто думати про ідеали, але втілювати їх щодня. Бути тут і тепер.