manavgat escort manavgat escort bayan belek escort manavgat escort seks hikaye sex hikaye bodrum escort alanya escort sex hikaye
şirinevler escort avcılar escort beylikdüzü escort türbanlı escort kapalı escort türbanlı escort avrupa yakası escort
Porno
Sex izle
eşya depolama
casino

Божі дороги

Історії

Джо Ворстерманс, богослов із Канади, який тридцять років свого життя присвятив служінню людям із розумовою неповносправністю у спільнотах «Лярш» та «Віра і Світло». З 2001 року Джо 10 разів приїжджав в Україну, де проводив реколекції для приятелів та капеланів спільнот «Віра і Світло», а також батьків, які мають дітей з особливими потребами. Прагнення Джо Ворстерманса – глибше відкрити для батьків дітей з неповносправністю їхнє особливе покликання.

Архівні записи реколекцій 2013 року – читайте далі.

 

«Першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували, й застали камінь, відкочений від гробниці. Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з’явились їм у блискучих шатах. Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: «Чому шукаєте живого між мертвими?»

Євангеліє від Луки 24:1-5

Правда, в яку важко повірити

Тема наших реколекцій «Господь мене веде». Куди Він веде нас? Думаю, Він веде нас у таємницю. Я знаю, що часом це важко прийняти. Ми хотіли б, щоб він вів нас у знайоме нам місце, там, де ми могли б почуватися впевнено. Та Бог щоразу глибше веде нас у таїнство. Таїнство – це правда, в яку важко повірити.

Ми прочитали гарну історію з Біблії. Марія, учениця Ісуса, встає дуже рано і біжить до гробу, щоб намастити тіло Христа пахощами. Але коли вона приходить до гробу, то не знаходить там того, на що сподівалася. Камінь відвалений, а тіла Ісусового немає. Вона бачить ангела, який питає її: «Чому ти шукаєш живого між мертвими?»

Бог завжди дивує нас. Тому нам так важко йти за Ним. Ми маємо власні думки про те, ким Він є і як має діяти в нашому житті. Але Бог завжди робить щось таке, чого ми не сподіваємося. Він вибирає те, що, на нашу думку, є зламане, і говорить: «Я скористаюся твоєю дитиною так, щоб вона була даром для світу». Наша перша реакція – розгубленість: «Це не те, на що я сподівалася». Але Бог нас кличе довіритися тому шляхові, який призначив Він. Пам’ятаєте історію, як ангел Гавриїл приходить до Марії і каже, що вона стане матір’ю Божого Сина? Марія розуміє, що це неможливо. Це помилка. Вона молода дівчина і не жила зі своїм чоловіком. Ангел заохочує її, щоб вона довірилася Богові, Його силі і Його ділам. Нам може здатися, що від моменту, як ангел поставив їй запитання, і до моменту, коли вона сказала «так», минуло зовсім мало часу. Але гадаю, що насправді було не так. Можливо, Марія багато ночей думала про це і навіть не могла спати. Але потім, крок за кроком, вона почала розуміти Божу волю. 

Я належу до «Ляршу» вже понад тридцять років. Я прийшов до спільноти, здавалося б, випадково. Але поступово я відкривав, що спільнота є чимось особливим для мене, що мої стосунки з людьми з особливими потребами – це щось надзвичайно важливе, я потребую їх, щоб стати зрілою людиною, яка здатна любити.

Протягом 35 років я відкриваю шлях, яким мене веде Бог. Це таємниця. Бог сказав, що немудрі будуть вчити мудрих, що саме через найменших він об’явить нам Себе. Чуючи це, ви можете подумати: «Але це неможливо! Неможливо, щоб Бог дозволив собі об’явитися через найслабших». Так багато людей не вірять у це. Але таким є Божий спосіб. Він прийшов у світ немовлям. Його батьки були простими людьми. Тридцять років Ісус ходив по землі і не мав якогось чіткого плану. Він прокидався зранку і просто жив. Те, що він є спасителем, Ісус відкрив людям тоді, коли дозволив прибити себе до хреста. Це Його спосіб. І Він запрошує нас у цю Його таємницю.

Жити Божим благословенням

Ісус запрошує нас до чогось непростого. Він каже нам, що в житті є багато розчарувань. «Чому саме я?» – можливо, саме таке питання виникло у вас, коли ваша дитина народилася з особливими потребами. Може, у вас були очікування щодо того, якою має бути ваша дитина. Розчарування приходить тому, що люди говорять про цю особливість не з позитивної точки зору, не як про щось добре. Ви часто чуєте, що особливість вашої дитини – це проблема. І це розбиває ваше серце. Кожне розчарування розбиває серце людини. А Ісус каже нам пильнувати, щоб не залишитися в тому розчаруванні. Для Ісуса кожна хвилина, кожен момент є можливістю наблизитися до Нього. Все, що відбувається в нашому житті, є можливістю поглибити наші стосунки з Ісусом.

 

” Все, що відбувається в нашому житті, є можливістю поглибити наші стосунки з Ісусом 

 

Коли Марія і Йосиф принесли свого маленького Ісуса до храму, вони зустріли там пророка Симеона, який сказав, що меч прошиє серце Марії. Пророк говорить, що ця дитина буде великою, що вона має велику місію у світі, але коли вона виконуватиме цю місію – серце матері буде пробите. Марія має страждати, щоб її дитина могла жити місією від Бога.

Ви можете це прийняти чи ні? Чи ви будете весь час оглядатися і думати про те, як би ви хотіли, щоб ваша дитина була така, як інші. Якщо ми будемо постійно повертатися до наших очікувань, то ніколи не житимемо реальністю того, що нам дано. І тоді можемо проґавити нагоду зустріти Ісуса у правді. Ми мусимо повертатися до основного фундаменту, до послання, яке було дане Ісусу під час хрещення. Коли він був у річці Йордан, пролунав голос з неба: «Це син мій улюблений, що Його Я вподобав». Кожен з нас повинен особисто почути ці слова. Ми не повинні думати, що живемо під Божим прокляттям і що наше життя – помилка. Навпаки, ми маємо жити Божим благословенням. «Ви є возлюблені» – це ті слова, які ми говоримо своїм дітям. Навіть якщо інші люди цього не розуміють. Ми знаємо, що наші діти цінні. Але ми, як батьки, мусимо повірити, що ми також цінні в Божих очах. Спочатку ми маємо відкрити, що Бог любить нас, потім ми даруємо цю любов нашим дітям.

Ісус кличе нас, щоб ми прийшли до Нього. Він хоче виявити нам Свою любов. Я думаю, що лише в житті в спільноті ми можемо повірити в це. Саме тому ми потребуємо одне одного. Коли я розчарований і прибитий, потрібно, аби хтось пригадав мені, що Бог мене любить. Просіть Бога про Його любов тут і тепер. Ви ніколи не перестанете любити вашу дитину. Це ваша плоть і кров. І Бог ніколи не перестане любити вас. Цієї правди мене навчили ваші діти – ніщо не може стояти між мною і Божою любов’ю. І тому я хочу бути близько ваших дітей. Це послання живе глибоко в них. Ми знаємо, що вони роблять багато чого не так, як треба, але попри це вони вірять у Божу любов.

Ти не сам

Ми не йдемо за Ісусом для того, щоб знайти відповіді на свої запитання. Ісус не дає нам відповідей. Він радше показує нам, як можна переживати страждання. У мене в спільноті є друг Браєн. Часом я допомагаю йому прийняти душ і підготуватися до сну. Браєн дуже простий чоловік. І коли він лежить у ліжку, я просто люблю подивитися на нього. Він дуже немічний. Я розумію, що не можу забрати від нього його неповносправність. Я думаю, що Бог покликав нас бути разом не для того, щоб я зцілив Браєна. Єдине, що я можу зробити для нього, це показати йому, що він не сам. Браєн не є моєю дитиною, він мій друг. Але я відчуваю його біль. Думаю, Ісус прийшов на цю землю, щоб сказати нам: «Ти не сам».

Життя прекрасне, хоч одночасно може бути дуже важким. Ісус не каже: «Все добре, не переживайте». Він каже: «Я знаю ваш біль». Одну руку Він кладе на хрест заради терпіння ваших дітей. Ваші діти справді страждають. Вони теплять, бо мають неповносправність, а також тому, що світ їх не приймає. Одна рука Ісуса прибита заради них, а другу руку він дає прибити за тих, хто любить і піклується про людей, які страждають, – за вас.

Часом до нашої спільноти «Лярш» приходять гості. І буває, що наші друзі хочуть обійняти нових людей. А гості кажуть: «Ні-ні, це занадто». А наші друзі мають так багато любові, і вони хочуть її дарувати. Але є люди, які бояться любові. Вони бояться прийняти такий її відкритий вияв. Те саме переживав Ісус. Він прийшов, щоб любити, але люди не змогли цього прийняти. Вони розіп’яли Його на хресті.

Таємниця, в яку нас веде Ісус, – це те, що життя прекрасне, але водночас дуже болюче. Бог запрошує нас пережити все разом з Ним. Ісус прийняв те, що він є улюбленим Божим сином, але й прийняв страждання, які на нього чекали. Він запрошує нас йти тим самим шляхом. Ми не мусимо бути досконалими. Ми будемо робити помилки. Але то нічого. Бог любить нас.